Куток споживача

«Зворотній осмос» – це поширена узагальнююча назва різноманітних систем водопідготовки, які, насправді, складаються з декількох компонентів, і де, власне, сам «фільтр зворотного осмосу» – тільки одна з складових.

Процес осмотичної фільтрації лежить в основі життєдіяльності клітин живих організмів, які завдяки йому споживать необхідні речовини. Простіше кажучи, оболонка, або мембрана будь-якої клітини і є тим біологічним фільтром, який не дає змоги проникнути всередину клітини зайвим або шкідливим інгредієнтам – а, натомість, пропускає життєво необхідні. В біології це має назву «прямий осмос».

Системи, які використовують цей природній принцип, мають назву «зворотного» тому, що фільтрування речовин в них здійснюється не за рахунок всмоктування, а за рахунок продавлювання цих речовин через спеціальну фільтруючу мембрану, тобто – у зворотному, у порівнянні з клітиною, порядку.
Загалом, такі фільтри мають дуже давню історію – ще древні греки, за потреби, фільтрували морську воду через воскові або керамічні глечики. Профільтрована таким чином вода ставала значно менш солоною – принаймні, на ній можна було готувати, а з великої біди – навіть пити.
Сучасні зворотно-осмотичні фільтри виготовляються, зрозуміло, з інших матеріалів, як правило – з поліпропілену. Діаметр отворів такого фільтру дорівнює 0,0001 мікрон – тобто, через них, під великим тиском, мають змогу проникнути тільки молекули води, які є найменшими за розмірами у відомому нам Всесвіті. До речі, саме тому зворотно-осмотичні фільтри мають іншу поширену назву – «молекулярні».

Отже, на виході з такого фільтру ми отримуємо хімічно і біологічно очищену воду – її можна порівняти з дистильованою – проте, отримана вона завдяки іншому фізичному процесу. Звісно, що з такої рідини не може випасти осад – просто немає з чого йому випасти, та не буде накипу – за тих же причин.
Оскільки отвори такого фільтру надзвичайно маленькі, вони забиваються тими речовинами, що є у воді, та не проходять назовні, а від такого забруднення ефективність фільтру значно знижується. Тому, як правило, перед фільтром зворотного осмосу встановлюються фільтри попередньої очистки – декілька штук, з діаметрами отворів від 5 до 1 мікрона послідовно. Ці фільтри покликані відфільтровувати брутальне забруднення, щоб зберегти основний фільтр.

Отже, для системи зворотного осмосу первинне походження води не має ніякого значення. Вона може бути з свердловини, з водогону, з криниці, з моря, хоч з калюжі – після фільтру вона буде однаково чистою. Проте, таку рідину не дуже приємно пити – вона дійсно не має ніякого смаку, а, оскільки наші смакові рецептори «не розуміють» такого смаку, як «відсутність смаку», то видають нам найближчий з їм відомих – як правило, гіркуватий. Крім того, така вода у великих кількостях й не дуже корисна, тому, що, з огляду на свою «пустоту», потроху висмоктує з організму кальцій, магній, та інші солі та мінерали. Довготривале вживання такої води може призвести, наприклад, до остеопорозу – захворюванню кісток.

З огляду на це, відповідальні виробники води встановлюють спеціальні системи «відновлення» складу води. Вони теж є доволі різноманітними за методами такого відновлення, але головне, щоб за їх допомогою вода набувала так званий «фізіологічно необхідний рівень» насиченості солями та мінералами – не менше, ніж 100 мг на один літр води.
Наостанок можна сказати, що приблизно 95% бутильованої води, яка споживається в світі, є зворотно-осмотичною за способом виготовлення.

Правильніше їх буде назвати побутовими, або домашніми системами водопідготовки. Такі системи копіюють принципи роботи великих промислових систем водопідготовки, відтворюючи їх у значно меншому масштабі. Власне, у масштабах і криються їхні недоліки. Будучи малопотужними (50 – 300 л. води на добу), вони часто не можуть задовольнити всі потреби споживача. По-друге, обсяг фільтруючих матеріалів та потужність насосу не забезпечують потрібного рівня фільтрації. (Для порівняння: промислові системи працюють з тиском 10-15 атмосфер, а фільтрувальні елементи вимірюються у сотнях кілограм). Безнасосні системи або дають мізерну кількість води (2-5 л.на добу), або взагалі неефективні. По-третє, слід також пам’ятати, що такі системи потребують періодичного профілактичного обслуговування, що його обов’язково має робити людина, яка на тому розуміється, заміни картриджів, і т.п. Крім того, підбір фільтруючих елементів саме для Вас має бути здійснений професійно, за результатами біологічного та хімічного аналізу води, в іншому випадку неправильно складена система фільтрації або втрачає сенс – це у кращому випадку, або – у гіршому – просто шкодить, забираючи з води те, що потрібно, та залишаючи те, що зайве. Звісно, наявність хоч яких фільтрів краще (за винятком наведеного вище гіршого випадку), ніж їх повна відсутність, але треба розуміти, що, встановлюючи побутову фільтраційну систему, Ви одночасно отримуєте постійний клопіт про неї. Можливо, Ви до цього клопоту й не готові…

А чим вино у пляшці відрізняється від вина на розлив? Очевидно, якістю. Напевне, у прискіпливої людини мають виникнути питання щодо походження води (Точно звідти? Далеко ж везти!), санітарної обробки ємності (А вона точно робиться? І як часто?), та вже сам факт транспортування води у негерметичній цистерні з місця наливу до місця розливу робить питання про стан такої води риторичним. Загалом, про це можна ще багато чого сказати, але достатньо розуміти одне: з моменту потрапляння води з цистерни до Вашої тари всі можливі наслідки її вживання лягають на Вас. Натомість, виробник бутильованої води несе відповідальність до останньої її краплі.